Cybernetics And Systems Analysis logo
Інформація редакції Аннотації статей Автори Архів
Кібернетика і Системний Аналіз
Міжнародний Науково-Теоретичний Журнал
УДК 681.3
А.В. Анісімов, О.О. Марченко, В.Р. Землянський

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ МЕТОД ПОБУДОВИ СИСТЕМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація. Описано еволюційну модель побудови штучного інтелекту, призначену для проектування та розроблення інтелектуальних систем. Ключовим базовим елементом запропонованої моделі є так званий ALF — інтелектуальний агент з можливостями для самонавчання, комунікації, спільних дій і самоорганізації серед подібних агентів. В основу ALF-агентів покладено еволюційні принципи, реалізовані з використанням генетичних алгоритмів. Реалізацію запропонованого підходу виконано у вигляді ігрової моделі. Унікальна структура та функціональність ALF-агентів зумовлюють значну гнучкість і ефективність моделі, продемонстровані в проведених експериментах.

Ключові слова: штучний інтелект, мультиагентні системи, еволюційне програмування.



ПОВНИЙ ТЕКСТ

Анисимов Анатолий Васильевич,
чл.-кор. НАН Украины, доктор физ.-мат. наук, профессор Киевского национального университета
имени Тараса Шевченко, ava@unicyb.kiev.ua

Марченко Александр Александрович,
доктор физ.-мат. наук, профессор Киевского национального университета имени Тараса Шевченко,
omarchenko@univ.kiev.ua

Землянский Вячеслав Робертович,
соискатель Киевского национального университета имени Тараса Шевченко,
slava.zemlianskyi@gmail.com


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Nirenburg S., Raskin V. Ontological semantics. Cambridge, MA: MIT Press. 2004. 440 p.

  2. Bratko I. Prolog programming for artificial intelligence. Harlow, England; New York: Addison Wesley, 2001. 678 p.

  3. Gardner M. Mathematical games — The fantastic combinations of John Conway’s new solitaire game “life”. Scientific American. 1970. Vol. 223. P. 120–123.

  4. Люгер Дж.Ф. Искусственный интеллект: стратегии и методы решения сложных проблем, 4-е издание: Пер. с англ. Москва: Издательский дом «Вильямc», 2003. 864 с.

  5. Gould S.J. Full house: The spread of excellence from Plato to Darwin. New York: Harmony Books, 1996.
    244 p.

  6. Von Neumann J., Burks A.W. Theory of self-reproducing automata. Urbana: University of Illinois Press, 1966. 418 p.

  7. Codd E.F. Cellular automata. Orlando: Academic Press, 1968. 132 p.

  8. Langton C.G. Studying artificial life with cellular automata. Physica D: Nonlinear Phenomena. 1986. Vol. 22, Issues 1–3. P. 120–149.

  9. Hightower R. The Devore universal computer constructor. Presentation at the Third Workshop of Artificial Life. Santa Fe, NM, 1992.

  10. Brooks R.A. Intelligence without reason. Proc. of the Twelfth International Joint Conference on Artificial Intelligence (IJCAI-91). Sydney, Australia. 1991. P. 569–595.

  11. Nilsson N. J. Teleo-reactive programs for agent control. Journal of Artificial Intelligence Research. 1993. Vol. 1, N 1. P.139–158,

  12. Crutchfield J.P., Mitchell M. The evolution of emergent computation. Proc. of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1995. Vol. 92 (23). P. 10742-10746. DOI: https://doi.org/10.1073/pnas.92.23.10742.

© 2019 Kibernetika.org. All rights reserved.